Конкурс до вищих судів: другого шансу не буде

Ми дослідили результати оскарження минулорічного конкурсу до Верховного Суду

Ольга Бугай
26.10.2018

Зараз триває активний етап конкурсних процедур на посади суддів Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Практично рік тому були вперше призначені судді нинішнього Верховного Суду. Тоді ж було багато критики і зауважень щодо процедури і результатів відбору суддів.

Щоб підготувати теперішніх учасників конкурсів до різних можливостей розвитку подій, ми дослідили результати оскарження минулорічного конкурсу до Верховного Суду.

Оскарження – без шансів

Можна сказати коротко: можливість стати суддею за результатами проходження конкурсу у вас буде тільки одна. Жодне оскарження результатів конкурсу на посаду судді Верховного Суду не призвело до того, що скаржник став суддею цього суду.

За 2018-й рік у Єдиному державному реєстрі судових рішень є 64 документів, які пов’язані з конкурсом на посаду судді. 28 з них - оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 3 – про прийняття громадян на публічну службу, 1 - злочини у сфері службової діяльності.

Навіть побіжний перегляд фільтру «результат рішення» за пошуковим запитом «конкурс на посаду судді» показує, що оскарження було безсенсовим. Відмовлено у задоволенні позову, відмовлено у задоволенні заяви, позов повернено – найчастотніші результати. Позов задоволено – такого результату немає зовсім.

Що хотіли?

Найчастіше потенційні судді звертались до суду про поновлення терміну звернення до ВККСУ. Це дивно, бо професійний правник, очевидно знає, у який саме термін можна оскаржувати те чи інше рішення. Суд не вважав поважною причиною пропущення строків оскарження, якщо скаржник (на той момент суддя) перебував тривалий час у закордонних відпусках, а його адвокат – у відрядженнях.

Кандидат на посаду судді отримав менше мінімального балу і не був допущений до наступного випробування. Намагався оскаржити відсторонення від подальшого проходження конкурсу, пояснюючи це тим, що оцінюватись мають бали за весь етап, а не його складові. Безуспішно.

Були позивачі, які намагались оскаржити законність проведення конкурсу до Верховного Суду в цілому. Наприклад, вказували, що конкурс проводився до утворення вакантних посад.

Позивачі намагались навіть заявити відвід усім суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через те, що ці, нові, судді є зацікавленими особами в розгляді тих справ, де оскаржується конкурс до Верховного Суду.

Усі кейси – без успіху.

Цікаво, що для деяких суддів, які брали участь в конкурсі, не пройшли і залишились там, де й працювали до конкурсу, це стало приводом, для сумнівів у їх компетентності. Наприклад, було заявлене клопотання про відвід судді в кримінальній справі, «у зв’язку з тим, що указаний суддя не переміг у конкурсі до Верховного Суду та може проявити непрофесіоналізм при розгляді даного кримінального провадження». Звісно, у відводі судді відмовили: немає серед підстав – «не пройшов за конкурсом».

Єдиний випадок, де частково вдалось оскаржити рішення, прийняте в рамках конкурсу, - позов до Громадської ради доброчесності. І хоча суд визнав протиправним та скасував Висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду, це не допомогло кандидату отримати бажану посаду.