Інсценізації в судовому реєстрі: маячня, кредити, вбивства

Спецоперація СБУ з інсценізації вбивства журналіста Аркадія Бабченка залишила більше питань, ніж дала відповідей

Ольга Бугай
1.06.2018

Ми спробували знайти хоча б частину з відповідей у судовому реєстрі. Зокрема, наскільки поширений такий прийом під час досудового розслідування, як часто використовується інсценізація вбивств. І чи правий Генеральний прокурор, коли говорить, що інсценізація вбивств настільки поширена практика, що силові структури вдаються до цього десятки разів на рік.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень є лише 14 документів, де фігурує «інсценізація».

Найбільш відомим випадком є справа, яка стосуються честі і гідності Анатолія Шарія. Мова йде про медійний скандал за позовом до ГО «Детектор медіа», де позивач вимагає спростувати, у тому числі, такий уривок з текстового матеріалу «відомий відеоблогер-утікач і рупор «руського міра» ОСОБА_4, який спершу… інсценував напад на самого себе й переслідування режиму ОСОБА_6, у зв’язку з чим отримав політичний притулок у ЄС, під час Майдану почав активно співпрацювати з українською владою, а після поразки ОСОБА_6 влаштував ще одну інсценізацію зі втечею й викладенням даних своєї кредитної картки для допомоги, а буквально за кілька днів уже став широкоцитованим провладними російськими ЗМІ».

Частково деперсонізований текст рішення прямо вказує, що мова йде про Анатолія Шарія, який твердження про інсценізацію сприйняв негативно та вказав, що «поширюючи таку інформацію відповідачі не могли не усвідомлювати її негативний вплив на честь, гідність та ділову репутацію позивача».

Суд першої інстанції у задоволенні його позову відмовив, в апеляційній інстанції скаргу відхилили.

Усі інші справи набагато менш відомі, але могли би бути не менш кінематографічними та придатними для створення шоу.

Наприклад, у колонію в торті «Золотий ключик» передають метадон, але засуджений оскаржує звинувачення, у тому числі, через те, що слідчий не перевірив можливість інсценізації злочину, чим порушив ст. 22 КПК України. Або, наприклад, у справі про примусову психіатричну допомогу. За висновком лікаря-психіатра хвора, серед іншого, «виказує маячні ідеї відношення, інсценізації, переслідування. На питання відповідає не по суті». Такий опис схожий на багатьох сучасних дописувачів соціальних мереж, але ніхто не вимагає їх спеціалізованої експертизи. До речі, суд прийняв рішення госпіталізувати вказану хвору.

Є й справа про «інсценізацю  втрати паспорта з подальшим оформленням кредиту на «загублений» документ». Жінка оформила кредит в «Приватбанку» для купівлі телефона, але потім не сплачувала ні кредит, ні відсотки. У письмовому запереченні на позов вказала, що загубила паспорт і кредит отримав на її ім’я хтось інший. Банк вважає, що це інсценізація втрати паспорта, оскільки під час оформлення кредиту вона буде сфотографована у торгівельній мережі. І суд прийняв це твердження, оскільки на фото, яке надала служба безпеки банку «вбачається  ідентичність особи відповідачки з фото у паспорті».

Або раніше судимий і визнаний винним у крадіжках, відмовлявся від інсценізації злочину, на який його начебто вмовляли працівники районного відділу міліції. Суть інсценізації полягала в тому, що засуджений мав за поясом зберігати «особливо небезпечну речовину канабіс», яку виготовив з вирощеної на смітнику сировини. Працівники міліції нібито давали йому гроші на горілку та говорили, що суд більшого покарання за наркотики не дасть. Але в СІЗО з’ясувалось, що з «наркотичною» справою важче звільнитись умовно-достроково, і інсценізатор-експериментатор вирішив відмовитись від своїх показань. Працівники міліції у суді заявили, що грошей на горілку не давали і на наркотики не вмовляли. Суд визнав звинуваченого винним.

Є навіть справа про порушення авторських прав та незаконну інсценізацію театральної вистави російського драматурга «Давай займемся…», яка у 2002 році була поставлена Державним закладом культури м. Москви «Театр Романа Віктюка».

Фігурує «інсценізація» і в справі про стягнення заробітної платні режисера-постановника Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. М.П. Старицького 2012 року.

Справа, де сторона захисту вказує, що побиття і схиляння до співмешкання можуть бути інсценізацію обвинувачення з боку потерпілої, бо вона запізно звернулась до суду і не довела своє обвинувачення.

Є ще справи про інсценізації господарських спорів (тут і тут).

Справ про інсценізацію вбивств немає.

Але. Інсценізація вбивства може формулюватись як «контроль за вчиненням злочину» згідно зі ст. 271 Кримінально-процесуального кодексу України.

З 1 січня по 31 травня документів таких документів в ЄДРСР 13. Загалом, контроль за вчиненням злочину найчастіше використовується у справах про вимагання, корупцію, наркотики. Робляться контрольні закупки, контрольні хабарі тощо.

«Контрольованих вбивств» 1 січня по 31 травня у ЄДРСР – 6. Не завжди ті, що беруть участь у таких інсценізаціях не стають потім звинуваченими та засудженими. Наприклад, в одній справі звинувачений вказує, що «наміру вчиняти вбивство потерпілого ОСОБА_7 він не мав, а спілкувався з залегендованою особою на прізвище ОСОБА_10, який виконував роль кілера, за ініціативою працівників ГУБОЗу, щоб викрити наркотрафік, у якому брав участь і його давній знайомий ОСОБА_7». До того ж мова у цьому рішення йде про «публічну особу», але документ деперсоналізований повністю.

Є справа про попередження вбивства, яке планувалось способом небезпечним для багатьох людей (з використанням радіокерованої вибухівки), замовлення вбивства рідного брата, організацію викрадення людини з метою отримання викупу та подальшого вбивства, замовлення вбивства вагітної. І в усіх них є дані про «контроль за вчиненням злочину». Тобто принаймні у фразі Генерального прокурора Луценка про десятки таких справ на рік немає великої розбіжності із фактами.